«Веселі казкові історії» — десять оригінальних казок української авторки Ольги Братчук для дітей від 3 років. Не переказ народних сюжетів і не переклад з іншої мови: усі десять історій написані для цієї книжки. Великий формат на цупкому картоні — збірка, яку дитина гортає самостійно, а дорослий читає вголос без поспіху. Не переказ і не переклад Більшість збірок для малюків — це або народні казки, переказані вкотре, або переклади. Тут інакше: десять історій написала українська авторка, і це оригінальні тексти, а не варіації знайомих сюжетів. Дитина не скаже «цю я вже знаю», а дорослий читає разом із нею вперше — і теж не знає, чим усе закінчиться. Ситуації, які впізнає кожна дитина У кожній історії — одна маленька, але важлива для малюка ситуація: дитина не чує повчання, а бачить знайоме на прикладі звірят і сама доходить висновку. Слоненя, мавпеня і маленький пітон сперечаються, чия мама найкраща, — і розуміють: обійми бувають різні, а мама одна. Їжачки-брати не можуть чесно поділити чотири яблука, поки старша сестричка-білка не підказує простий спосіб. Уся родина жаб гуртом обирає ім'я для новонародженого жабеняти, і коли лунає «Жабулятко», малюк радісно відгукується: «Ква-квак!» Красень-павич намагається навчитися співати, як зозуля чи соловейко, та зрештою розуміє: найкраще виходить те, що природно. Сіре мишеня обирає люблячого господаря замість багатого будинку з телевізором на всю стіну. Сім курчат — сім характерів Окрема історія «Матусин помічник» показує родину з семи курчат, названих на честь днів тижня: у кожного свій характер — хтось лежень, хтось вигадник ігор, хтось мовчазний мрійник. Дитина впізнає в них себе, брата чи сестру, і розмова про це виходить сама собою. Бабуся, яка навмисне плутає казки В одній з історій бабуся розповідає онуці добре знайому казку і плутає в ній геть усе, а дитина обурено виправляє кожну помилку — так бабуся перевіряє, що онука насправді пам'ятає. Прийом працює і після читання: спробуйте переказати сюжет неправильно, і почуєте, наскільки уважно вас слухали. Поруч у збірці ще три історії: про кота Муркотунчика, про пінгвіненя Пінька і про Яка, який вважає себе найкращим у світі. Що запитати, дочитавши казку Наприкінці кожної історії можна поставити одне просте запитання й отримати справжню розмову: «А чия мама найкраща в тебе?», «Як би ти поділив яблука між братами?», «Що вміє найкраще саме твій улюблений звірятко?». Дитина відповідає на своєму досвіді, а не переказує сюжет, — і це та розмова, заради якої книжку беруть удруге й утретє. Чому картон, а не папір Сторінки тут із цупкого картону, і це не дрібниця. Збірку з паперовими сторінками трирічній дитині дають під наглядом; картонну можна лишити їй у руках і вийти з кімнати. Великий формат 240×320 мм означає великі ілюстрації: на розвороті видно і вираз обличчя героя, і дрібні деталі, які дитина шукає сама. Тверда обкладинка з вибірковим УФ-лаком витримує щоденне гортання, а 32 сторінки щільного картону роблять книжку відчутно важкою — це предмет, а не брошура.